Стрічкові та окремо розташовані фундаменти.

У цивільних будівлях застосовують переважно фундаменти мілкого закладання, тобто фундаменти, що влаштовуються в заздалегідь виритому котловані. В окремих випадках при складних грунтово-геологічних умовах, а також при великих навантаженнях (наприклад, в будівлях великої висоти) можуть застосовуватися фундаменти глибокого закладення, тобто фундаменти, які занурюють у грунт одночасно із забором грунту. Широке застосування в цивільному будівництві отримали збірні фундаменти.

Це основна конструкція фундаментів, здатна раціонально працювати як при центральному, так і при позацентровому додатку навантаження. Найбільш поширеним видом збірних фундаментів є стрічкові, що виконуються у вигляді безперервної стрічки з подушок, що встановлюються з конструктивним зазором 6 = 20 мм, що забезпечує рівномірну передачу навантаження на грунт. Залежно від конструктивної схеми будинку в його кутах можуть бути пріоритетними поперечні або поздовжні стрічки. Стрічкові фундаменти можна виконувати переривчастими: збірні подушки встановлюють з розрахунковими зазорами. Переривчасті фундаменти дозволяють підвищити навантаження на фундамент і дають економію будівельних матеріалів. Розмір зазору залежить від характеристики грунтових умов і навантажень на стрічки.

В даний час економічні переривчасті стрічкові фундаменти знаходять широке застосування в житловому будівництві, на неоднорідних сильно відрізняючихся за стисливостю грунтах, просідаючих, а також в сейсмічних районах. Фундаментні подушки можна конструктивно виконувати як збірні залізобетонні елементи призматичними (при невеликих навантаженнях), трапецеїдальними, спеціальної форми у вигляді трапецеїдальної конструкції з ребрами або коробчатим. Форма подушки обумовлена специфікою її роботи в грунті: обрізи фундаментів працюють як консолі на відсіч грунту, що виникає при тиску конструкції будівлі на основу, розмір консолі визначається навантаженням на підошву фундаменту. Така форма, а також форма подушки у вигляді коробчатого перетину викликані вимогами збільшення жорсткості і економії матеріалу. Стандартні фундаментні подушки мають такі розміри (у мм): ширина b = 800-3200; довжина L = 1200-2400; товщина h = 300 і 500. Під фундаментні подушки в якості вирівнюючого шару, в разі необхідності, влаштовують піщану підсипку. Під блоки гратчастого і коробчатого перерізу також у разі необхідності влаштовують вирівнює підготовку. Блоки-подушки виконують з важкого бетону класу не менше В15. Якщо блоки не мають суцільного дна, необхідно передбачати підготовку для вирівнювання тиску. У меншому обсязі, ніж збірні, застосовують в цивільному будівництві монолітні фундаменти бетонні, залізобетонні, бутові і бутобетоні. Бутобетоні і бетонні фундаменти використовують рідко через велику трудомісткість їх зведення в порівнянні зі збірними. При незначному навантаженні на підземну частину (у разі мало-поверхових будинків) фундаменти можуть мати прямокутну форму без розширення підошви щодо стіни підвалу (ширина не менше 500 мм). При влаштуванні уступів фундаментів співвідношення ширини фундаменту та висоти виступу призначають залежно від класу бе ¬ тони і нормативного тиску грунту (від 0,12 до 0,2 МПа). Висота уступів для буто ¬ бетону - не менше 30 см, для бутової кладки з двох рядів бутових каменів - 30-60 см. Клас бетону не менше В15, ширина по обрізу приймається на 5-15 см більше ширини вищерозміщеної кладки.

Знаходять застосування монолітні фундаменти бетонні та залізобетонні, виконувані заодно з монолітними стінами підвалів. Одним з рішень монолітного стрічкового фундаменту може бути монолітна залізобетонна стрічка, під монолітні колони. Таке рішення можливе при проектуванні перших поверхів житлових і громадських будівель із значними навантаженнями на колони першого поверху. Фундаменти при цьому можуть виконуватися також із збірних елементів, що з'єднуються один з іншим зварюванням випусків і замонолічуванням їх (збірно-монолітна конструкція). У цивільних будівлях окремо стоять фундаменти застосовують рідше, ніж суцільні. Їх влаштовують, якщо суцільні стрічкові фундаменти неекономічні (для каркасних будинків, у випадку малих тисків на грунт і великої глибини закладення). Окремо розташовані фундаменти виконують як під безперервні стіни, так і під колони. Фундаменти встановлюють у місцях перетину поздовжніх і поперечних осей, при необхідності - між осями. Для будинків з підземною частиною, виконаної з дрібно каміння, застосовують окремо стоять фундаменти, які в плані встановлюють так само, як і збірні подушки. Такі фундаменти доцільні при малих навантаженнях на основу. Їх розташовують під стінами з малим кроком, а отвори перекривають перемичками, на яких потім зводять стіни наземної частини. При значному кроці стовпи сполучають фундаментними балками. Між перемичками або фундаментними балками і грунтом залишається зазор, який заповнюють піском, шлаком або іншим сипучим матеріалом.